Асфальт

Асфальт — природна або штучна в’язка/тверда речовина, що використовується як будівельний матеріал. Асфальт є сумішшю бітумів (60–75 % у природному та 13–60 % у штучному) та мінеральних матеріалів (щебінь, гравій, пісок, мінеральний порошок). Основне застосування асфальт знайшов у дорожньому будівництві при асфальтуванні, ремонті та будівництві доріг. Також використовується для приготування різних замазок, клеїв, лаків, покрівельних матеріалів та як гідро- та електроізоляційного матеріалу.

Види асфальту
Природний асфальт – група в’язких та твердих бітумів, чорного або темно-бурого кольору, утворених у результаті фізико-хімічних процесів. Продукт природного окислення (вивітрювання легких фракцій) нафти, що складається з вуглецю (80 %), водню (10 %) та кисню (10 %). Проміжною речовиною на етапі перетворення нафти на асфальт є мальта. Природний асфальт зустрічається у районах нафтових басейнів у місцях неглибокого залягання нафти та її природного виходу поверхню землі.

Штучний асфальт Штучний асфальт – будівельний матеріал, що отримується в результаті змішування бітуму і мінеральних матеріалів (щебінь, пісок, мінеральний порошок). Бітум та мінеральний наповнювач є основними матеріалами необхідними для створення штучного асфальту, але в сучасних асфальтних сумішах найчастіше присутні різні модифікуючі добавки, що підвищують якість асфальту та надають йому нові властивості. Розрізняють гарячий асфальт, що містить в’язкий бітум, що укладається та ущільнюється при температурі не нижче 120 °C; теплий – з малов’язким бітумом та температурою ущільнення 40–80 °C; холодний – з рідким бітумом, що ущільнюється при температурі навколишнього повітря, але не нижче 10 °C. Штучний асфальт може застосовуватися у вигляді дорожньої асфальтової мастики (13-60% бітуму) або асфальтової речовини (асфальтова емульсія). Основною сферою застосування штучного асфальту стало будівництво доріг, аеродромів, промислових майданчиків та інших відкритих територій, де існує необхідність створення твердої та рівної основи.